Сумы, 17 октября 2017: 
Присоединяйся к нам

Децентралізація на Сумщині, динаміка та досвід

Децентралізація виступає однією з небагатьох «єврореформ», яка справді консолідує український політикум та суспільство. Водночас, децентралізація передбачає комплексні зміни, які стосуються різних сфер – аналізуючи хід реформи на Сумщині, в запропонованому матеріалі від Аналітичного центру «Обсерваторія демократії» ми звертаємось до процесів об’єднання територіальних громад, проведення в них перших виборів, питань освіти, охорони здоров’я, наповнення місцевих бюджетів тощо.

Хід реформи: багато ОТГ – мало співробітництва

Прикордонний статус Сумської області зумовлює значний інтерес до неї в контексті сучасних викликів, що постали перед Україною. Ефективність комунікації місцевої влади, та громадян в прикордонних з Росією регіонах видається питанням національної безпеки, тому що самі ці області об’єктивно належать до найбільшої «зони ризику». Позитивним сигналом щодо характеру цієї взаємодії є перше місце Сумської області в регіональному рейтингу легкості ведення бізнесу, складеному влітку 2017 року Офісом ефективного регулювання та Спілкою українських підприємців.

Безпосередньо для оцінки хода реформи децентралізації, ймовірно, більш показовим є рейтинг областей від Міністерства регіонального розвитку України, в якому визначалась інтенсивність процесів добровільного об’єднання громад станом на 1 вересня 2017 року. В загальному рейтингу областей щодо формування об’єднаних територіальних громад (ОТГ) Сумська область посіла 6 місце, показавши значні результати за такими параметрами: кількість створених ОТГ (7 місце), покриття площі області ОТГ (8 місце), територіальні громади, що об’єдналися (8 місце); кількість ОТГ з чисельністю менше 5 тис. осіб (7 місце).

Джерело: Моніторинг процесу децентралізації влади та реформування місцевого самоврядування станом на 08.09.2017 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

За індикатором інституту старост в ОТГ, Сумська область також серед лідерів – на даний момент в регіоні працює вже 103 старости, однак жодний поки що не пройшов виборчу процедуру. За законом, староста обирається на 5 років, є членом виконавчого комітету місцевої ради, представляє в ньому інтереси жителів села, здійснює комунікацію між владою та громадою села. Загальна кількість старост в ОТГ по Україні складає 2362, але з них лише 597 є обраними. Ці показники наштовхують на висновок про необхідність прискорення проведення виборів старост в ОТГ для їхньої легітимації.

Проблемним моментом на шляху розбудови ОТГ в Сумській області є мінімальний рівень співробітництва між територіальними громадами, який виражається в малій кількості укладених договорів міжмуніципального співробітництва. На сьогодні лише 2 територіальні громади скористувалися інструментами міжмуніципального співробітництва та було укладено 1 договір про співробітництво.

Джерело: Моніторинг процесу децентралізації влади та реформування місцевого самоврядування станом на 08.09.2017 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Взагалі, співробітництво може здійснюватися у наступних формах:

1) делегування одного із суб’єктів співробітництва іншими суб’єктами співробітництва виконання одного чи кількох завдань з передачею йому відповідних ресурсів;

2) утворення суб’єктами співробітництва спільного управлінського органу для спільного виконання законних повноважень;

3) формування суб’єктами співробітництва спільних комунальних підприємств, установ та організацій, спільних інфраструктурних об’єктів;

4) спільного фінансування суб’єктами співробітництва установ комунальної форми власності – інфраструктурних об’єктів;

5) реалізації спільних проектів, що передбачає координацію діяльності суб’єктів співробітництва та акумулювання ними на визначений період ресурсів.

Для прикладу, в сусідній Полтавській області 190 громад скористалися інструментами такого співробітництва та уклали 37 угод, а в Харківській області – відповідно 35 громад та 9 угод. Співробітництво територіальних громад є інструментом, який дозволяє двом або більше громадам в особі відповідних рад спільно реалізувати проекти по різним напрямкам.

Ще одним негативним зовнішнім фактором для налагодження співробітництва між ОТГ є те, що Сумська область не входить до переліку регіонів, в яких реалізується програма «DOBRE». Зокрема, й через це в ОТГ Сумської області майже немає власних сайтів, на яких можна було б ознайомитися зі стратегіями розвитку відповідних громад. ОТГ Сумщини роблять лише перші кроки в стратегічному плануванні, хоча за логікою, планування повинне передувати об’єднанню громад.

«Старі» ОТГ: спроможність і розвиток

Одним із ключових аспектів реформи є фінансова децентралізація і збільшення місцевих бюджетів. На рівні обласного бюджету Сумщина не відзначається стрімким зростанням – затверджений на 2017 рік загальний обсяг (5,7 млрд. грн.) лише на 7% перевищує минулорічний. Для порівняння зростання дохідної частини державного бюджету України в 2017 році було заплановано на рівні 21% (721 млрд. грн. проти 595 млрд. грн. у 2016 році). Втім, зважаючи на рівень інфляції та девальвації гривні до цих «зростань» також треба ставитися з певною долею скепсису.

Водночас, одна з ключових відмінностей децентралізації від федералізації полягає в тому, що додаткові повноваження і ресурси передаються на рівень органів місцевого самоврядування територіальних громад – тобто до сільських, селищних, міських рад. Тому більш показовим є зростання саме цих бюджетів, а не обласного. Для прикладу, бюджет Боромлі, яка стала центром новоствореної ОТГ, збільшився з 5,6 до 30,6 млн. грн., а заплановані власні доходи селища Хотінь у 2017 році зросли більш ніж удвічі (з 5,9 млн. грн. до 12,3 млн. грн.).

Загалом, на сьогодні в Сумській області створено 29 ОТГ, з яких 14 перейшли на прямі відносини з державним бюджетом. У порівнянні з показниками однорічної давнини, зроблено дуже відчутний крок уперед – ще в середині 2016 року в області була створена лише одна об’єднана громада. Чинна редакція Перспективного плану формування територій громад Сумської області передбачає створення 55-ти ОТГ – відповідно, наразі можна констатувати 53%-й рівень виконання плану за кількістю громад, проте не за чисельністю охопленого населення.

Як і в інших регіонах, у процесі створення громад дуже пасивно себе поводять міста, в першу чергу, через небажання мерів йти на нові вибори. До того ж міста обласного значення й так знаходяться на прямих відносинах з державних бюджетом, тому вже скориставшись перевагами фінансової децентралізації, мери не мають раціональної мотивації ризикувати посадою і об’єднуватися з селами. Розконсервувати цей процес зможе прийняття Верховною Радою законопроекту № 6466, який автоматично прирівняє міста обласного значення до спроможних територіальних громад і дозволить сусіднім селам/ селищам приєднуватися до них без проведення перших виборів.

Стосовно 14 ОТГ Сумської області, які вже перебувають на прямих відносинах з державним бюджетом, то за оцінкою Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ, за підсумками першого півріччя 2017 року, громади демонструють протилежні траєкторії розвитку і посіли дуже різні місця в складеному Мінрегіоном рейтингу спроможності громад.

ОТГ Власні доходи на 1 мешканця

(за 6 місяців)

% базової/ реверсної дотації Капітальні видатки на 1 мешканця

(без субвенцій)

 

 

держбюджету)

% видатків на утримання апарату управління у власних доходах
44 Хотінська 2000 5% 183 12,8%
68 Боромлянська 1497 2,3% 197 18,9%
80 Миколаївська 1712 0% 104 19,9%
98 Недригайлівська 1608 0% 122 23,5%
111 Шалигинська 1446 2,4% 542 36,7%
119 Миколаївська 1343 6,8% 398 28,4%
126 Дружбівська 1427 2,8% 78 23,1%
138 Миропільська 1254 14,7% 415 25,5%
178 Зноб-Новгородська 1346 11,1% 198 36,9%
187 Березівська 1376 9,8% 123 36,7%
233 Бездрицька 1034 16,5% 17 22,2%
242 Кириківська 969 13,2% 33 28,6%
278 Грунська 864 19% 49 42%
306 Нижньосироватська 706 24,3% 32 32%

Джерело: дані з сайту Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України.

У порівнянні з іншими регіонами одразу помітні дві відмінності: по-перше, жодна з громад не підпадає під реверсну дотацію (застосовується для «горизонтального вирівнювання» щодо заможних громад з великою долею власних податкових надходжень в доходній частині бюджету), по-друге, ОТГ Сумщини відзначаються досить високим середнім відсотком видатків на утримання апарату управління. В середньому, цей показник становить 27,6% – тобто більше чверті доходів витрачається на забезпечення управління громадою (для порівняння, в Харківській області – 18,75%).

«Нові» ОТГ: вибори і перспективи

Вкрай суттєвим імпульсом у процесі об’єднання територіальних громад стало призначення Центральною виборчою комісією перших виборів у 201 ОТГ (це 49% від сумарної кількості вже створених за 2015-2017 роки громад). 29 жовтня відбудуться вибори й у 9 об’єднаних територіальних громадах Сумщини, які з 1 січня 2018 року перейдуть на прямі відносини з державним бюджетом і відчують значне збільшення місцевих бюджетів (практика показує, що слід очікувати зростання в декілька разів).

 

ОТГ

Кількість

мешканців

Кількість рад у складі ОТГ % мешканців у центру Діючий голова Висування на місцевих виборах 2015 р. 1-е обрання (рік)
Буринська (Буринський район) 15 595 9 57% Віталій Мельник Самовисування

член «Волі Народу»

2015
Дубов’язівська

(Конотопський р-н)

7 961 6 40% Тамара

Марусиченко

Самовисування 2006**
Коровинська

(Недригайловський р-н)

4 630 3 58% Сергій

Шило

Самовисування 2010
Комишанська

(Ахтирський р-н)

3 143 3 39% Олександр

Пихтін

Самовисуванн 2013
Чернеччинська

(Ахтирський р-н)

11 155 9 20% Олексій

Гопко

Самовисування 2008
Новослобідська

(Путивльський р-н)

4 646 6 34% Сергій Крюков Самовисування 2015
Степанівська

(Сумський р-н)

7 413 2 75% Володимир

Лукаш

Самовисування співробітник СОДА 2015
Тростянецька

(Тростянецький р-н)

23 135 3 92% Юрій Бова «Сила Людей» 2005
Верхньосироватська

(Краснопільский +

Сумський райони)

6 921 2 69% Алла Александрова СДП (Партія простих людей Сергія Капліна) 2015

* дані щодо чисельності мешканців можуть дещо відрізнятися через застарілість наявної у відкритому доступі статистичної інформації, однак дозволяють скласти уявлення щодо розміру громади і співвідношення мешканців у центрі та на периферії;

** по Дубов’язівській ОТГ у відкритому доступі відсутня інформація щодо перебування діючої голови на посаді до 2006 року.

Особлива увага, напевно, буде прикута до виборів у містах, де голосування пройде за пропорційною персоніфікованою системою (тобто, з обов’язковою участю партій). Хоча ні в Бурині, ні (особливо) в Тростянці, на перший погляд, не варто очікувати особливої інтриги.

Мер Бурині, Віталій Мельник (офіційна біографія якого на сайті міської ради «знаходиться у стані розробки та наповнення») на місцевих виборах 2015 року переміг в якості самовисуванця, водночас будучи членом політичної партії «Воля Народу». Технологічно (з точки зору розміру фракції «Воля Народу» у міській раді) це рішення видається хибним, однак, безумовно, у кандидата в мера могли бути свої мотиви. У 2015 році Мельника підтримали 45% виборців, і створивши широку коаліцію (секретар міської ради – представник «Солідарності-БПП» Олександр Зікратий), він, ймовірно, впевнений у своєму переобранні та розраховує на допомогу з боку обласної та районної адміністрації.

Ще більш непохитно виглядають позиції діючого мера Тростянця Юрія Бови, який на виборах 2015 року здобув перемогу з результатом 67% та очоливши список «Сили Людей» на виборах до міської ради, зумів сформувати власну однопартійну більшість (15 мандатів з 26; ще 6 – у «Батьківщини», 3 – у «Солідарності-БПП», 2 – у «Опозиційного блоку»). Юрій Бова вперше був обраний депутатом міської ради в 26 років, у лютому 2005 року спочатку став секретарем ради, а на дострокових виборах у травні 2005 року виборов мерське крісло.

Діючий міській голова вже тричі успішно переобирався – в 2006, 2010 та 2015 роках. Викликає цікавість реалізований ним проект створення в місті мережі ОСН, яка покриває вуличними комітетами всі 189 вулиць Тростянця у приватному секторі, а також будинковими комітетами — всі багатоповерхівки. В аналітичній статті «Децентралізація у великому місті: політичний аспект ОСН та ОСББ» ми вже звертали увагу на те, як мери ініціюють створення ОСН та використовують їх як у міжвиборчий період, так і під час електоральних кампаній. Щодо вигоди від фактичного приєднання до Тростянця двох невеликих сіл, то мер, який прийшов до політики з бізнесу, напевно, добре розуміє, як може зрости бюджет від зміни статусу «місто районного значення» на «спроможна міська ОТГ».

Стосовно сільських і селищних виборів, на перший погляд, найбільш цікавими можуть стати кампанії в тих ОТГ, де центр об’єднання має потужну альтернативу з боку іншого співрозмірного з ним населеного пункту (особливо за умови досить сприятливої логістики і розташування цього «альтернативного центру»). Подібна ситуація склалася в Чернеччинській ОТГ, де об’єднується одразу 9 сільських рад, а безпосередньо село Хухра більше за чисельністю мешканців за село Черниччина; а також — в Комишанській ОТГ, де центр громади поступається за кількістю виборців селу Мала Павлівка, в якому, до речи, щонайменше, з 2006 року переобирається одна й та сама голова (Тетяна Резниченко).

Для точного прогнозування результатів виборів потрібне більш глибоке занурення в тему і, ймовірно, проведення кількісних соціологічних досліджень, однак у першому наближенні видається доречним провести паралелі з попередніми виборами в 4-х ОТГ на Сумщині, які відбулися 30 квітня 2017 року. По-перше, слід відзначити досить високу активність виборців (в порівнянні, наприклад, з сусідньою Харківської областю): у Кролевецькій міській ОТГ явка склала 34,3% (у містах вона традиційно нижча за села), у Краснопільскій селищній – 41,5%, у Вільшанській і Бочечківській сільських ОТГ – відповідно 49,8% та 61,1%.

По-друге, перемогу на виборах у сільських та селищних ОТГ здобули представники «Солідарності-БПП» (у двох випадках її кандидати, а ще в одному – лояльний до адміністрації та президентської партії самовисуванець). А у міській Кролевецькій ОТГ переміг діючий мер Олександр Бобровицький (партія «Укроп»). Відповідно, апріорі фаворитами виборів в ОТГ є: (а) діючі голови та їхні команди депутатів; (б) кандидати, на яких робиться ставка адміністрацією (обласною та районною).

Дуже часто ці два пункти збігаються, бо сам процес об’єднання громад передбачає тісне співробітництво між діючими головами рад і обласною адміністрацією. А найбільш сприятливими для президентської сили є вибори саме в сільській місцевості. Можливість для перевірки цих гіпотез з’явиться вже за результатами голосування 29 жовтня.

У той же час зведення всього комплексу децентралізаційних реформ виключно до створення ОТГ значно звужує розуміння децентралізації та обсяг завдань, які стоять перед місцевою владою. Зокрема, децентралізаційний вектор закладено в реформи освіти та охорони здоров’я.

Децентралізація освіти: опорні школи та ефективність навчальних закладів

За задумом реформаторів, метою діяльності опорних шкіл є зменшення розриву між якістю освітніх послуг у містах та в сільській місцевості. Логіка проста – на навчання однієї дитини в селі витрачається більше коштів, ніж у місті, а результати ЗНО -значно гірші.

Згідно з дослідженням, проведеним у вересні 2017 року аналітичним центром CEDOS, серед учасників ЗНО, які цьогоріч не набрали, навіть, мінімальних балів, у півтора-два рази більше випускників сільських шкіл, ніж міських. 20% сільських випускників провалили тести з математики та англійської мови. А серед тих, кому вдалося скласти тест, оцінки суттєво нижчі – сільський одинадцятикласник отримав, у середньому, на 12 балів менше.

Державна політика полягає в тому, що малокомплектні школи повинні перетворитися на початкові. Згідно з Законом про державний бюджет України, ті загальноосвітні школи, де нараховується менше 25 учнів, не отримають субвенцію. Держава фінансово змушує 360 дрібних шкіл знизити свій рівень акредитації. Водночас в експертному середовищі вважають, що норму мінімальної кількості учнів для шкіл І-ІІІ ступеня акредитації треба підняти приблизно до 40. Хоча й за такої кількості, на кожній паралелі буде менш, ніж чотири учні.

Згідно «Положення про освітній округ», опорний навчальний заклад є юридичною особою, яка має рахунки в органах Казначейства, самостійний баланс, штамп, печатку та має у своєму складі філії. Кількість учнів (вихованців) опорного закладу (без урахування учнів (вихованців) філій), як правило, становить не менше 200 осіб. Філія не є юридичною особою і діє на підставі положення, затвердженого в установленому порядку. Філія виконує функції початкової школи, а також може за рішенням засновника виконувати функції основної школи.

У Сумській області функціонує 514 загальноосвітніх навчальних закладів з учнівським контингентом у 93 311 осіб. Сумська область разом з Чернігівською та Кіровоградською увійшли, за оцінкою Міністерства освіти і науки України, до трійки регіонів з найбільш неефективною мережею шкіл. Зокрема, в області у 51% шкіл І ступеню навчається менше 10 учнів у кожній, у 61% шкіл І-ІІ ступеню – до 40 учнів, у 49% шкіл І-ІІІ ступеню – до 100 учнів.

Виходячи з цього, протягом 2016 року було закрито 11 та реорганізовано 29 навчальних закладів (26 закладів з пониженням ступеня). Таким чином, утворення опорних шкіл є одним із інструментів оптимізації неефективної мережі шкіл для економії ресурсів та покращення якості надання освітніх послуг в сільській місцевості. Станом на вересень 2017 року в області створено 20 опорних шкіл (9 опорних шкіл функціонує в ОТГ).

Джерело: Моніторинг процесу децентралізації влади та реформування місцевого самоврядування станом на 08.09.2017 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Хоча саму новацію зі створенням опорних шкіл підтримують не всі експерти. Зокрема, екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук вбачає проблему в тому, що великі кошти будуть відволікатись на вирішення проблем одного або кількох населених пунктів, у той час, коли залишається проблема фінансування системи загальної середньої освіти загалом. У такому разі може скластися ситуація, коли одні школи будуть мати штучно створені ідеальні умови для навчання, а якість освіти в інших школах буде гіршою. Опорні школи можуть виявитися «показовими вітринами», в яких справді відбудеться наближення до сучасних світових стандартів освіти, але ці зміни не поширяться на інші школи.

Госпітальні округи на Сумщині: на початку шляху

За словами заступника міністра охорони здоров’я Павла Ковтонюка, головним мотивом створення госпітальних округів є упорядкування мережі стаціонарних лікарень в районах, що забезпечить якісні і доступні медичні послуги людям, котрі мешкають у селах та невеликих містах. Чиновник звертає увагу на те, що значна кількість державних медичних закладів малопотужні та недовантажені, що призводить до втрати лікарем необхідної кваліфікації.

Госпітальні округи мають оптимізувати мережу лікувальних закладів та гарантувати доступ людей до якісної медицини. За рекомендацією Уряду, госпітальні округи формуються за наявності населення не менше 200 тисяч осіб та лікарні ІІ рівня; або населення 120 тисяч осіб, лікарні І рівня та можливості дістатися до неї за 60 хвилин. Уряд планує, що кожна область отримає 3-7 госпітальних округів. Для більшості районів та невеликих міст постане необхідність об’єднуватися, щоб створити дієздатні та потужні медичні заклади з достатньою кількістю пацієнтів.

На початку 2017 року Міністерство охорони здоров’я повернуло проект госпітальних округів Сумщини на доопрацювання. Тобто не погодили запропонований місцевою владою варіант об’єднання лікарень з прилеглих районів у шість округів. Заступник міністра охорони здоров’я України Павло Ковтонюк причиною назвав невідповідність методиці, прописаній в Постанові Кабміну №932, а саме недостатню кількість населення в Роменському та Глухівському округах. У Постанові йдеться про мінімум 120 тисяч населення на один округ, тоді як у Глухівському в наявності – 84 тис., а в Роменському – 117 тис.

Джерело: інфографіка з сайту інтернет-видання «Трибуна».

Запропонований проект передбачав утворення в межах області шести госпітальних округів: Сумський округ із центром в Сумах увібрав в себе лікарні з Лебединського, Краснопільського та Білопільського районів. У Конотопському окрузі (із центром у Конотопі) мали обслуговувати мешканців Конотопського, Буринського та Кролевецького районів. За Охтирським із центром в Охтирці закріпили Охтирський, Великописарівський та Тростянецький райони. Ямпільський, Середино-Будський та Шосткинський утворили Шосткинський госпітальний округ із центром у Шостці. Роменський округ складався з Недригайлівського, Липоводолинського та Роменського з центром у Ромнах. Глухівський округ із центром у Глухові утворили з Глухівського та Путивльського районів.

Згідно методології створення госпітальних округів (ГО), місцеві адміністрації формують межі госпітальних округів та подають на затвердження Уряду, лишаючи за собою право визначати, якою має бути мережа медичних закладів в госпітальному окрузі, які лікарні варто перепрофілювати, а які медичні заклади додатково створити, як пацієнти зможуть до них доїхати, які дороги для цього необхідно відремонтувати чи побудувати.

Бурхливі дискусії щодо кількості госпітальних округів виникають у багатьох областях: місцева влада намагається максимізувати чисельність округів, а уряд – мінімізувати. Об’єктивна складова, на котрій наголошують місцеві керманичі, полягає в тому, що при малій кількості округів не вдасться забезпечити «принцип 60 хвилин» (максимальний час на подолання відстані від будь-якої точки округу до лікарні).

Хоча є й суб’єктивно-політична складова. На думку експерта громадської організації «Клуб Шанс» Андрія Букіна, до гальмування процесу створення госпітальних округів в Сумській області можуть бути причетні народні депутати Андрій Деркач та Микола Лаврик. Глухів та Глухівський район є вотчиною народного депутата Андрія Деркача, а Ромни та Роменський район – округ Миколи Лаврика. Експерт припускає, що саме категорична позиція нардепів може блокувати на рівні обласної влади розробку альтернативних карт-планів з 4-ма, а не 6-ма госпітальними округами.

На нашу думку, ця версія має право на життя, і справа тут не тільки в тиску з боку виборців, але й досить ймовірному перенесенні структури госпітальних округів у проект нового адміністративно-територіального устрою. В уряді неодноразово говорили про необхідність укрупнення існуючих районів, а в новій трьохрівневій структурі органів місцевого самоврядування (область – район – громада) передбачено 120-150 районів на всю країну. Уряд відстоює таку ж кількість госпітальних округів, тому цілком ймовірно, що боротьба нардепів та місцевих еліт, насправді, ведеться не за лікарню, а за статус окремої адміністративно-територіальної одиниці районного рівня для своєї «вотчини».

Висновки

1. За кількісними показниками створення спроможних об’єднаних громад Сумська область є одним з лідерів в Україні (6 місце), і до кінця року цілком ймовірно перевищить планку в 30 ОТГ. Водночас, міста досить повільно приєднуються до цього процесу (поодинокі приклади Кролевця, Дружби, Тростянця), а, відповідно, відсоток охопленого населення суттєво менший за відсоток виконання плану по формуванню ОТГ. Ситуації може зарадити ухвалення Верховної Радою законопроекту №6466, що прирівняє міста обласного значення до спроможних ОТГ і дозволить приєднання до них сусідніх населених пунктів без проведення перших виборів.

2. Однак, можливо, більш суттєвим питанням є не кількість, а якість громад – залучення в них населення до управління, стратегічного планування розвитку, зростання власних доходів саме за рахунок місцевих податків, а не дотацій тощо. Судячи з рейтингу фінансової спроможності ОТГ, у громад Сумщини, наприклад, є деякі проблеми з надмірними витратами на утримання апарату управління. Це те коло проблем, вирішення яких повинно стати наступним кроком децентралізації на Сумщині.

3. 29 жовтня в 9-ти ОТГ Сумської області відбудуться перші вибори. Можна спрогнозувати, що в двох міських ОТГ найбільше шансів на перемогу мають ініціатори об’єднання, діючі голови Віталій Мельник та Юрій Бова. В цілому, фаворитами на перших виборах в ОТГ апріорі є діючи голови та депутати, які за самою процедурою формування ОТГ змушені досить тісно співпрацювати з обласними адміністраціями. Відповідно адміністрації, які в Україні не є поза партійною політикою, незважаючи на новели Закону Україну «Про державну службу», мають змогу кооптувати до своїх команд діючих депутатів, працівників виконкомів, директорів шкіл, вчителів, лікарів тощо. Найбільш відчутний ефект для сприятливого результату президентській силі це дає в сільській місцевості, де партійний фактор (і відповідні антирейтинги) має відносно менше значення, а голосування носить особистісно-орієнтований характер..

4. Децентралізація освіти, загалом, та ідея створення опорних шкіл, зокрема, є реакцією на довготривалі негативні тенденції у цій сфері, які склалися за попередні роки. Погіршення демографічної ситуації, перманентне недофінансування та наростаюча урбанізація створили значний дисбаланс між якістю освіти в місті та селі. За задумом міністерства, опорні школи мають стати майданчиками для якісної освіти та забезпечити конституційне право на якісну та доступну освіту. В Сумській області наразі створено 20 опорних шкіл, 9 з яких функціонують в ОТГ – у порівнянні з іншими регіонами України цей показник можна характеризувати як «вищий за середній».

5. Уряд не затвердив структуру госпітальних округів у Сумській області, на відміну від 14-ти регіонів. Місцева влада подала проект з шістьма округами, тоді як за методиками Кабінету Міністрів, з огляду на чисельність населення в області, повинно бути утворено 4 округи. Ця проблема, вочевидь, виходить за рамки сфери децентралізації медицини і прямо пов’язана зі змінами адміністративно-територіального устрою України, які становитимуть наступний етап децентралізації після створення ОТГ. Межі затверджених госпітальних округів цілком можуть бути повністю або частково покладені в основу нового устрою, тому «місцеві патрони» (депутати, бізнесмени, обласні чиновники) намагаються відстояти суб’єктність своїх вотчин і надати їм статус окремого госпітального округу.

Антон Авксентьєв, Микола Назаров

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії»

Матеріал підготовлений у рамках проекту, який реалізується за фінансової підтримки Європейського фонду демократії (EED) та Уряду Канади