Сумы, 12 декабря 2017: 
Присоединяйся к нам

Украинские диверсанты в Крыму или цена человеческой жизни в России

Керівництво РФ і особисто її президент Володимир Путін не втомлюються годувати свою країну і весь світ вигадками про злих і підступних «укрів».

Останньою з таких «сенсацій» стало повідомлення кремлівських очільників про, нібито, ліквідацію на території Криму в ніч з 6 на 7 серпня поточного року диверсійної групи з числа співробітників головного управління розвідки Збройних Сил України, які, за даними офіційних представників РФ-ї, планували скоєння там ряду терористичних актів. В підтвердження цього, російська сторона оприлюднила відео одного з арештованих «диверсантів» — Євгена Панова з зізнаннями останнього у своїх злочинних намірах та демонстрацією глядачам аксесуарів у вигляді вибухівки, зброї і т.д., за допомогою яких той, начебто, планував вчинення «погромів» на окупованому РФ півострові.

Знаючи можливості Кремля у своїх намаганнях «замилити очі» перед цивілізованою спільнотою за агресію проти України, цю заяву можна було б сприйняти як черговий фейк і відразу забути про неї, якби не одне але. Росіяни видали в ефір інформацію про загибель 2 військовослужбовців ЗС РФ начебто від рук «українських диверсантів», на що миттєво відреагував Путін, який заявив, що Росія не залишить без уваги цей факт. І не важливо в даному випадку, що росіяни в дійсності загинули внаслідок збройної сутички між військовослужбовцями прикордонних військ РФ та бійцями 247-го десантно-штурмового полку (постійне місце дислокації м. Ставрополь, РФ), які перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння і спровокували стрілянину. Головне, що вказані жертви «прекрасно вписуються» в загальний сценарій намірів «великого руського миру».

Вірити у «байки» російської пропаганди звичайно можна особливо, якщо ти хочеш у це вірити. Натомість у будь-якої більш-менш мислячої людини при більш детальному огляді новини з «українськими диверсантами» неодмінно виникає ряд запитань, і основне — а чи справді до них причетні затримані ФСБ українські громадяни?

У цьому, судячи з «картинки» російського телебачення, можна засумніватися навіть пересічному читачу, не кажучи вже про фахівців. Наприклад Євген Панов якось, вибачте, не надто вписується в образ «українського Рембо», який не залишає шансів вижити своїм ворогам. Та й щодо іншого затриманого — Андрія Захтея, зважаючи на його підкреслено антиукраїнські погляди та кримінальне минуле, є ряд цілком виправданих запитань. Можливо, вони б не виникли, якби російська сторона відразу довела світу інформацію про те, що насправді сталося у селі Суворово під Арм’янськом, а не зволікала з «заявами» майже 3 доби після інциденту. Невже в нинішніх умовах Москва могла настільки запізнитися у своїй реакції на цю подію? Щось не віриться. Коли треба, російські телевізійники повідомляють про те, чого бажає Кремль миттєво, іноді навіть до самого факту події, а тут раптом така необачна затримка…

Великий сумнів у справжності оприлюдненої путінською пропагандою версії, серед іншого, викликає наполегливе замовчування російською стороною осіб загиблих військовослужбовців. А це, доречі, начальник відділу супроводження оперативних заходів, який знаходиться в оперативному підпорядкуванні УФСБ по Республіці Крим, Роман Камєнєв та механік –водій БМД 247-го десантно-штурмового полку 22-річний єфрейтор Семен Сичов.

Знаючи, наскільки велику увагу керівництво РФ приділяє героїзації росіян, які віддають своє життя за ідеї «руського миру», слід було б очікувати, що згадані військовослужбовці будуть представлені до державних нагород і поховані на своїй землі з усіма передбаченими у таких випадках почестями. Та, чомусь, російське телебачення про це скромно умовчує. З інформаційних ресурсів мережі Інтернет можна лише отримати дані, що прощання з Камєнєвим відбулося у Курській області, а Сичова провели в останню путь у Ставропольському краї.

Тому, зважаючи на подібну стаємниченість, версія про загибель Камєнєва і Сичова від рук «українських диверсантів у пляжних капцях» м’яко кажучи викликає великий сумнів, що, до речі, визнали і лідери усіх провідних країн світу.

Але, вочевидь, для Путіна втрата чергових двох громадян РФ – ніщо в порівнянні з його «грандіозними цілями». Маючи досвід ведення «гібридної» війни, він і тут зумів витиснути з ситуації усі можливі для себе вигоди. Загиблі є? Є. Так чого б у їх смерті не звинуватити українських «диверсантів». Хай вони і у віці, і вага зайва, зате щиро зізнаються у своїх намірах. Бо куди їм під ковпаком ФСБ подітися: скільки таких «укро-фашистів» вже пішло під суд після спілкування з його співробітниками. Та, вцілому, і логику кремлінів можна зрозуміти, адже вибори у державну думу незабаром, а рейтинги «Єдиної Росії» почали «просідати». Тут хочеш не хочеш потрібно щось вигадувати, щоб потенційний російський електорат на деякий час забув про пусті холодильники.

Натомість в розвиток теми можна гучно заявити, що Україна агресивно налаштована проти Росії і дати привід для виходу із «нормандського» формату (доречі іще один бонус).

Як бачимо ось така ціна двох життів, покладених на горнила геополітичних прагнень «великого Пу». І доти, доки у Росії її громадяни будуть дозволяти Путіну і Ко вважати себе «розхідним матеріалом», те, що насправді відбулося на початку серпня під Арм’янськом, буде продовжуватись, а російська земля і далі наповнюватиметься тілами своїх синів, загиблих за ідеї ефемерного «руського миру».