В червні минулого року суд заборонив проросійську політичну партію «НАШ КРАЙ», в якій колишні регіонали ховались з 2014 року, а після повномасштабного вторгнення росії масово перейшли на бік ворога та сприяли окупації України.
Зокрема, звинувачення у державній зраді отримали керівники цієї партії Андрій Деркач, який вже став російським сенатором від Астраханської області, Володимир Сальдо, який з рук путіна приймав «акт входження Херсонської області до складу рф», а також ще більш як 50 партійців, які допомагали путіну проводити «референдуми» на окупованих територіях та стали гауляйтерами рашистських адміністрацій.
Керувати залишками партії, які уникли кримінального переслідування, залишились Антон Кіссе, який у 2013 році на замовлення московії писав листи Польському Сейму з проханням визнати волинську трагедію «геноцидом польського народу», вчиненим «українськими націоналістами», а також корупціонер Мазурчак, який в червні 2022 року був затриманий на хабарі.
Проте кримінальне переслідування не перешкодило останньому оскаржити рішення про заборону партії у Верховному Суді. І тут почались цікавинки від російських консерв. Апеляція вже рік розглядається суддями Верховного Суду, які протягом цього часу всіляко затягують прийняття рішення.
З чим це пов’язано стане зрозумілим, якщо з’ясувати, що відповідають за це судді Мацедонська і Уханенко.
Так, суддя Сергій Уханенко, який явно хоче повернути Україну в лоно «матушкі-росії», в 2019 році «пропихнув» рішення про допуск до участі у виборах до Верховної Ради України зашквареного політикана-регіонала Рената Кузьміна, ручного генпрокурора сім’ї Януковичів. Кузьмін не мав права брати участь у виборах 2019 року, оскільки до того переховувався від правосуддя в кацапії та не проживав в Україні протягом останніх 5 років перед виборами.
Також відомо, що у 2015 році Уханенко покалічив пенсіонера, збивши його своїм авто на пішохідному переході. Але чомусь поліцією кримінальну справу проти судді не розпочато і будь-якої відповідальності він не поніс. Більш того, Уханенко сам подав в суд на потерпілого, якого зробили винним у вчиненні ДТП.
Щодо Вікторії Мацедонської, то вона бажає повернення росіян в українську політику з іншої причини. Тривалий час Вінницький приладобудівний завод, який перебуває у власності її родини, відправляв до росії та її сателітів продукцію оборонного призначення. Перешкодою для цього не стала навіть повномасштабна агресія проти України. Проте ця діяльність була викрита правоохоронними органами і замість баришів співпраця з агресором загрожує серйозними неприємностями, врятувати від яких може лише політична «криша» з російським душком.
Отож яке рішення цих суддів по партії колаборантів «Наш Край» варто очікувати 22 травня під час наступного судового засідання – не важко здогадатись. Які наслідки для безпеки країни у військовий час це несе – теж. Чи треба мовчати – відповідь очевидна.
Судді, які повертають колаборантів у політику: справа партії «Наш Край»
У червні 2023 року суд заборонив діяльність проросійської партії «Наш Край», яка з 2014 року слугувала притулком для ексрегіоналів, а після повномасштабного вторгнення Росії масово перейшла на бік ворога. Проте зараз ця заборона опинилася під загрозою через дії суддів Верховного Суду, які, здається, мають власні мотиви для повернення колаборантів у політику. Що відбувається і які наслідки це може мати для України?
«Наш Край»: партія зрадників і гауляйтерів
Партія «Наш Край» була створена як політичний проєкт для колишніх членів Партії регіонів, які після Революції Гідності шукали нові платформи для впливу. З початком повномасштабної війни багато її членів відкрито підтримали окупантів. Серед них:
- Андрій Деркач, один із лідерів партії, який після окупації став російським сенатором від Астраханської області.
- Володимир Сальдо, який приймав від Путіна «акт входження Херсонської області до складу РФ».
- Понад 50 партійців, які брали участь у псевдореферендумах і працювали в окупаційних адміністраціях.
Після заборони партії її рештки очолили Антон Кіссе та Олександр Мазурчак. Кіссе у 2013 році на замовлення Москви писав листи до Польського Сейму, вимагаючи визнати Волинську трагедію «геноцидом польського народу», звинувачуючи в цьому «українських націоналістів». Мазурчак, у свою чергу, у 2022 році був затриманий за хабарництво, але це не завадило йому оскаржувати заборону партії у Верховному Суді.
Судді-затягувачі: хто вони?
Апеляція щодо заборони «Нашого Краю» вже рік розглядається у Верховному Суді. Відповідальними за процес є судді Сергій Уханенко та Вікторія Мацедонська, які, судячи з їхньої діяльності, мають сумнівні мотиви.
Сергій Уханенко: адвокат зрадників
Сергій Уханенко відомий тим, що у 2019 році сприяв участі у парламентських виборах Рената Кузьміна, ексгенпрокурора часів Януковича та соратника Партії регіонів. Кузьмін переховувався в Росії і не мав права балотуватися, оскільки не проживав в Україні останні п’ять років. Проте Уханенко «пропихнув» його кандидатуру, порушивши закон.
Крім того, Уханенко має скандальну репутацію. У 2015 році він збив пенсіонера на пішохідному переході, покалічивши його. Замість відповідальності суддя подав позов проти потерпілого, звинувативши його у ДТП. Однак поліцейські зробили висновок без експертизи тілесних ушкоджень. На співбесіді на посаду до Верховного суду суддя визнав цей факт, утім очевидних порушень у діях поліції не зазначив. Це може свідчити про вплив на поліцейських статусу судді.
Вікторія Мацедонська: бізнес із ворогом
Вікторія Мацедонська пов’язана з Вінницьким приладобудівним заводом, який належить її родині. Цей завод тривалий час постачав продукцію оборонного призначення до Росії та її сателітів, навіть після початку повномасштабної війни. Ця діяльність була викрита правоохоронцями, і тепер Мацедонській загрожують серйозні наслідки. Повернення проросійських сил у політику могло б стати для неї «кришею» для захисту бізнесу.
Що буде далі?
Наступне судове засідання щодо «Нашого Краю» заплановане на 22 травня 2025 року. З огляду на біографію суддів та їхні дії, є підстави припускати, що вони можуть скасувати заборону партії. Це відкриє двері для повернення колаборантів у політичне поле України, що становить серйозну загрозу національній безпеці, особливо в умовах війни.
Чому це важливо?
Допуск проросійських сил до політики в Україні – це не лише питання судових рішень, а й безпеки країни. Партії на кшталт «Нашого Краю» вже показали свою готовність співпрацювати з окупантами. Мовчання суспільства може призвести до того, що зрадники знову отримають вплив, а Україна – нові виклики.
Чи варто чекати, поки судді ухвалять рішення, яке може підірвати державність? Відповідь очевидна.
