Сумы, 19 ноября 2018: 
Присоединяйся к нам

Як російське ФСБ зробило з жителя Сумщини терориста

Росія була і залишається небезпечним сусідом для громадян нашої держави. Окрім вбивств українських військових та руйнування інфраструктури Донбасу до злочинів на українських кордонах долучилися російські прикордонники. Останнім часом це проявляється у силовому викраденні та засудженні громадян України. При цьому, силовики зухвало демонструють свої дії як власні досягнення з викриття фейкових контрабандно-терористичних угрупувань. Нажаль, не всі потерпілі українці після зустрічі з фесбешними головорізами можуть повернутись додому живими. Так трапилось і з мешканцем Сумської області Юрієм Сторожком.

Йому був всього 31 рік, коли він помер у лікарні виправної колонії № 2 міста Косіново Курської області Російської Федерації після звірячого розстрілу російськими спецпризначенцями. Щоб виправдати викрадення громадянина іншої держави російські силовики придумали цілу історію, головним фігурантом якої був звичайний пересічний громадянин України. Виявляється, що розстрілюючи мирну людину, за їх словами, вони ліквідовували цілий канал постачання в Росію зброї та небезпечних речовин, що могли стати в нагоді терористам.

Суть справи наступна. Проживаючи фактично біля кордону з країною-агресором, Юрій два чи три рази на місяць відвідував територію країни своїх майбутніх убивць. Поїздки чи піші походи через українсько-російський кордон це звична справа для всіх, хто проживає поблизу кордону. Торгівля, бізнес, родичі… 21 жовтня 2017 року, в день його викрадення і поранень, що призвели до смерті, він просто рубав дрова в лісі.

Однак, на нещастя українця, до кордону з Україною з боку Росії прибув загін спецпризначенців із Ставрополя. І цим воякам потрібно було показати власну роботу, щоб відзвітувати перед своїм керівництвом та виправдати ті криваві гроші витрачені на їх відрядження. За матеріалами російського слідства, курські прикордонники отримали негласну інформацію про те, що на територію Росії з України піде караван зі зброєю та отруйними речовинами. З метою запобігти важкому злочину, що несе потенційну загрозу російському суспільству, курські прикордонники звернулися за допомогою до колег з кавказького регіону.
убит-фсб
У подальшому, на мирному кордоні зроблено декілька засідок повністю екіпірованих сучасною зброєю спецназівців. Всі вони чекали порушення кордону особою, яка мала, нести в руці речовий мішок старого радянського зразка набитий зброєю, вибухівкою, боєприпасами і отрутою. Приводом до відкриття вогню на ураження стало те, що громадянин нібито був озброєний та, крім ноші, тримав у руці гранату. Навіть з першого погляду видно всю маячну цього наспіх приготованого обвинувачення. Справа в тому, що вбитий українець ніколи не служив в армії та не перебував у громадських військово-патріотичних організаціях. Він просто не мав потрібних знань та навичок, щоб застосовувати зброю. Так от, за словами вбивць, вони бачили як Юрій Сторожок після перетину кордону рухається вглиб Росії, тримаючи в лівій руці речовий мішок, а в правій … гранату! Це просто нонсенс. Бо тому, хто бачив хоч раз в житті витвір радянських військових логістів – піхотний речовий мішок, той зрозуміє, що носити в руках його не те що незручно, а просто неможливо, тим більше набитий зброєю і вибухівкою (себто важкий). Адже це просто мішок з двома плечовими лямками. І от яка логіка тримати в руці гранату, якщо інша рука занята і ти просто не зможеш висмикнути чеку! Крім того уявіть собі, що людина, яка задумала перейти кордон, іде відкрито тримаючи гранату в руці! Це вам не казки про 28 панфіловців.

Розслідування російські правоохоронці провели самостійно і швидко, не долучаючи до вивчення обставин наших прикордонників та юристів, вже 28 грудня 2017 року судом винесено обвинувачуваний вирок. Все це пояснюється очевидною фальшю та спішністю «фсбешної антитерористичної кулінарії». Примітно, що всі свідки події, які проходили по справі, за виключенням членів сім’ї Сторожок, були військовослужбовцями або цивільними працівниками російської прикордонної служби. В судовій постанові вказано, що Юра повністю визнав свою вину і погодився зі слідством. А чи міг важкопоранений чоловік, який фактично був прикутий до ліжка, вчинити інакше?

Батьки загиблого, які залучалися до слідства у якості свідків, не згодні з обвинуваченням та рішенням суду. Вони вважають, що їх син не розуміється на зброї, не міг чинити опір правоохоронцям, а під час затримання у нього не було заборонених предметів. На їх думку, ці предмети були підкинуті після того, як сина важко поранили.

Під час бесід із сином батько неодноразово цікавився у нього, чому той бере на себе відповідальність. Та Юрко просив не втручатися і запевнював у тому, що так буде йому краще. Однак, краще не стало. Свідок, який міг би розповісти про російські фальсифікації помер 1 лютого цього року у закритій лікарні в колонії. А його вбивці напевно тепер гордо носитимуть омиті кров’ю українця ордена і медалі.

МЗС України неодноразово наголошувало про небезпеку будь-яких контактів та поїздок до Росії чи на тимчасово окуповані території. І смерть Юрія Сторожка красномовне тому підтвердження.

comments