Третій рік йде повномасштабна агресивна війна росії проти України. Геноцид на окупованих територіях, тортури та вбивства полонених, страти без суду та слідства, мародерство, зґвалтування, примусові переміщення цивільних за межі України. Напевно, вже не залишилося такого злочину, який би не чинили окупанти. Застосування заборонених міжнародними конвенціями засобів ведення війни, особливо проти мирних громадян та цивільних об’єктів, вже стало візитною карткою російської армії. Весь цивілізований світ здригається від фотографій і відео, які безальтернативно свідчать про факти злочинного порушення російськими військами будь-яких норм та правил ведення війни.
Серед заборонених боєприпасів, росія активно застосовує протипіхотні фугасні міни «ПФМ-1С» та «ПФМ-1», які називають «пелюстками», або «метеликами». Від вибуху цих досить «чутливих» та малопомітних на місцевості мін постраждали вже сотні людей. Невеликого розміру, у пластмасових корпусах зеленого або коричневого кольору – ці протипіхотні міни майже непомітні в траві або в кущах. Використання протипіхотних мін невиборчої дії — це справді велика проблема цієї війни, яка зберігається і лише посилюється. Це призвело до того, що територія України стала однією з найзабрудненіших мін у світі. І це несе велику загрозу громадянському населенню нашої держави.
При тому сама росія не знає меж в своїй цінічності. Українськи сапери виявляють такі незвичні підходи окупантів до розповсюдження мінно-вибухових предметів, які несуть загрозу саме цивільному населенню, зокрема дітям. Так, на вулицях Первомайського Харківської області виявили ліхтарики з вибухівкою замість батарейок, які детонують при вмиканні.
Як повідомляють представники ЗСУ, такі ліхтарики розкидають проросійські негідники по населених пунктах. Всередині замість батарейок –вибухівка. При вмиканні вона детонує. Заряд невеликий, але пошкодження кінцівок забезпечено.
Застосовуючи такі звірячі методи на території України, росія, в той же час, активно звинувачує в цьому нашу державу. Це черговий прояв гібридності у розрахунку на тиск з боку Західних партнерів та, як наслідок, зменшення допомоги для України.
Також росією неодноразово використовувались запалювальні боєприпаси. Так, в районі міста Попасна Луганській області, яке перебувало під контролем українських сил, зафіксовано використання запалювальних боєприпасів типу 9М22С, випущених з реактивних систем залпового вогню. Крім того, російська авіація застосовувала осколково-фугасно-запалювальні авіабомби ОФЗАБ-500, зокрема під час обстрілів Чернігова. На допитах пілот збитого над Черніговом Су-34 майор збройних сил рф Красноярцев підтвердив використання бомб ОФЗАБ-500, які через їхню потужність і некерованість є засобами невибіркової дії.
Від початку повномасштабного вторгнення на територію України, як міжнародні організації, так і національні неурядові організації масово заявляли про використання Російською Федерацією протипіхотних мін, зокрема ПОМ-3, більш відомих як «Медальйон».
Міжнародна Конвенція про заборону військового або будь-якого ворожого використання засобів впливу на природне середовище 1977 року є обов’язковою до виконання всіма країнами. Однак, це не стримує державу-агресора. Протягом усього періоду повномасштабного вторгнення фіксуються численні порушення з боку росії та катастрофічні наслідки розв’язаної війни. Чого вартий лише один підрив військами рф дамби гідроелектростанції та знищення Каховського водосховища.
Показовим є ще одна риса поведінки кремлівського режиму. У всіх своїх злочинах вони завжди звинувачують когось іншого. Так було і зі збиттям малайзійського Боїнгу МН-17, і з використанням ВКС рф фосфорних бомб в Сирії та на Донбасі. Точно так вони намагались знайти «український слід» у підриві Каховської ГЕС. Щоправда, довго окупанти не витримали і почали самі хвалитися як ефективно її підірвали. Так само вони поводять себе і з мінами-пелюстками.
Належне розслідування фактів використання російською федерацією заборонених засобів і методів ведення бойових дій як на національному, так і на міжнародному рівнях обов’язково забезпечить притягнення до відповідальності військовослужбовців збройних сил Росії за скоєння воєнних злочинів, а також вище військове та політичне керівництво держави-агресора.
