Окупований Бердянськ вже четвертий рік перебуває під контролем російської влади. Росгвардія зайняла місто на третій день повномасштабного вторгнення, і вже 28 лютого 2022 року міську раду Бердянська захопили окупанти. Відтоді всі суспільні та політичні процеси міста-стотисячника стали на паузу, зокрема й освіта — учнів перевели в режим дистанційного навчання, а викладачі та вчителі охороняли будівлі навчальних закладів від мародерів.
Та вже у квітні окупаційна влада дала неофіційне розпорядження — з 1 вересня 2022 року відновити навчання в Бердянську. Тоді ж окупанти почали навідуватися до місцевих шкіл, коледжів і вишів. Головна мета — зрозуміти, наскільки навчальні заклади готові до освітнього процесу, та встановити лояльних до Росії працівників.
Та якщо у школах основні зміни стосувалися навчальної програми — українські підручники замінили російськими, де майорили згадки про «СВО» та «денацифікацію» України, то в коледжах й університетах самим лише вилученням літератури (з подальшим її знищенням) не обмежилися.
Команда KibOrgотримала доступ до внутрішнього листування Бердянського центру професійно-технічної освіти (БЦПТО) — одного з найстаріших освітніх закладів Приазовʼя, що в окупації став «Бердянським багатопрофільним центром». На його прикладі ми показуємо, як система освіти в окупованому місті перетворилася на інструмент перевиховання та контролю.
«Неонацизм» в окупації
Вже влітку 2022 року [росіяни] почали формувати списки [українських активістів]. Ми переживали, що в будь-який момент когось з працівників закладу могли забрати на підвал.
Олександр Д’яків, в.о. керівника релокованого БЦПТО в розмові з KibOrg
В квітні 2025 року окупаційна адміністрація Бердянська визнала родину одного з учнів БЦПТО такою, що перебуває у соціально-небезпечному становищі.
В Росії таке визначення зазвичай застосовують щодо сімей, де неповнолітні зазнають жорстокого поводження, а батьки чи інші законні представники дітей не виконують своїх обов’язків щодо виховання, навчання або негативно впливають на їхню поведінку.
Натомість у постанові «Комісії у справах неповнолітніх і захисту їхніх прав» (наявна у нашому розпорядженні) про учня БЦПТО пишуть як про дисциплінованого, спокійного і дружелюбного, мовляв, без поважної причини заняття не пропускає, а побутові умови в квартирі, де живе його родина, задовільні.
Так у чому тоді причина? Татуювання коловороту та стікери в Telegram із «зображенням неонацизму».
Саме це, за даними комісії, свідчить про «неналежне виконання батьківських обовʼязків у частині виховання, що виражається в тому, що неповнолітній поширює нацистську атрибутику».
Фрагмент постанови за авторством «Комісії у справах неповнолітніх і захисту їхніх прав» / KibOrg
Мовляв, мати учня не перевіряє його телефон і не контролює його дозвілля. Тож і не знала, ні про наявність у нього татуювання, ні про «переписку, де проявляється неонацизм». Жінка проводила з сином «бесіди з приводу зміни влади в Бердянську», але — «на тему нацистської символіки не проводила».
Що саме було зображено на Telegram-стікерах, у документі не йдеться. Та й федеральний закон «Про запобігання екстремістській діяльності» не визначає конкретних прикладів зображень, натомість надає розпливчасте формулювання «використання нацистської атрибутики або символіки, або атрибутики чи символіки, схожих на нацистську атрибутику або символіку до ступеня змішання».
Лише у Списку екстремістських матеріалів, який наповнюють відповідно до рішень російських судів, можна знайти згадки про коловорот у контексті «нацистської символіки».
Водночас впродовж повномасштабної війни Росії проти України українські журналісти та правозахисники документували неодноразові випадки, коли язичницькі татуювання та, зокрема, коловорот, були приводом для тортур над українськими військовополоненими.
«В Камишині били за татуювання “язичницьких богів, малюнки, за хрести”, — йдеться в матеріалі «Української правди». — А один російський спецпризначенець підійшов до полоненого і показав своє тату коловрату, за яке українців били. В його камері побратима з символікою “Азову” змусили стирати тату камінчиком і рушником».
Медійна ініціатива за права людини пише, що в російському полоні найбільше знущаються над чоловіками з патріотичними татуюваннями.
Щоби «перевиховати» учня БЦПТО, створили шестимісячну програму «соціальної реабілітації», яку разом із навчальним закладом мали розробляти Відділ у справах неповнолітніх бердянського відділення поліції РФ, а також представники організації «Движение Первых». Остання з червня 2025 року перебуває під українськими санкціями.
«Російська Федерація не має права своє законодавство поширювати на окуповану територію і, відповідно, притягати до відповідальності людей за своїм законодавством, — говорить в розмові з KibOrg юристка Центру прав людини ZMINA Онисія Синюк. — Крім того, є ж і право на власну думку, на свободу думки, совісті і релігії тощо. Тобто, якщо це не є небезпечна за загальним визначенням думка, людина має право на її вираження. Відповідно, вона не може бути притягнута до відповідальності за це».
